Ніяких сумнівів щодо правильності поліціювання «донецької влади» засівшої на Київському престолі у противників колишнього помаранчевого немає. Вони завідомо плескали в долоні, коли ще до виборів їм обіцяли посадити Тимошенко і компанію.
Радіють що позбулись не тільки брехунів, а й таких, що осмілились обіцяти український рай – брехати українською і про українське.
Інша річ – колишні помаранчеві прихильники. Вони тривожно не розуміють чому саджають політиків і урядовців за яких ще відносно недавно голосували і вболівали?
Винуватість і Тимошенко і Луценка у чомусь таки безсумнівна. Перш за все у підслідному стані в якому опинились, розділивши долю тих, помститись за кого вони одразу ж забули прийшовши до влади.
Декількасотмільйонні статки помаранчевих політиків і високих чиновників збільшених під час перебування при владі на фоні розчарованих та збіднілих прихильників підказує що досудові ув’язнення і постійні допити не найгірший з можливих варіантів розплати.
Не за справи, які дозволяли їм всупереч інтересам людей збільшувати капітали, сидить Луценко, «Нафтогаз», та допитують Тимошенко. Луценка піймали на десятитисячній дрібниці і порушені з видачею зброї. Нафтогазівці і Тимошенко взагалі під слідством за надуманою виною.
Усі арештовані брали участь в усуненні посередника Росукренерго та за згодою російських власників (51% належ. Газпрому) забранні 11 мільярдів кубометрів газу. Українська частина Росукренерго, прийшовши до влади, не пробачила втрати не тільки «посередницького навару» на державному кордоні, а й власних дольових вкладень в перепродаж російського газу.
Від покарання по цим звинувачення справедливості в країні більше не стане. США засудили Аль Капоне за несплату податків. В нас же навпаки – «Аль Капоне» саджає «урядовців США» за конфіскацію «контрабанди віскі».
Провальність і не залишення яскравого доброго сліду помаранчевими політиками залишила їх без публічного імунітету від загрози бути репресованими. Скуплені владою депутати з опозиційних партій в Верховнозрадівську більшість забезпечують безстрашшя перед будь-якими виборами за участю «жертв».
Залишки прихильників «ув’язнених сьогодні політиків» самі шукали захисту у Тимошенко. І тепер бачать що вона не здатна його забезпечити – сама під пресом.
Виборці в Україні залишаються поділеними по кордону українського і малоросійського з російським. Негідна поведінка політиків «предстваляючих своїх» завжди була і є по тепер другорядною – вони ж захищають від тих інших.
Зараз при владі представники Малоросії і їх виборці не лякаються поліційної сваволі вибраної ними влади. Несимпатики влади з Західної України, не бачачи «меншого зла», яке політично декларувало б захист українського і мало хоч якийсь вплив в Києві, збайдужіли.
«Менше зло» Тимошенко і компанія без присутності у владі непотрібні. Їм нічим більше шантажувати електорат – «або ми, по-українськи брешучі, або підросійці» не діє.
Переслідувані владою тимошенківці цілком зайнятті захистом себе, а не симуляцією захисту інтересів людей. Ще свіжий в пам’яті економічний провал помаранчевих не дозволив Тимошенко зробити з себе символ, який би викликав переважно співчуття і був прапором захисту опозиційної думки.
Росукренергівці не бояться позазаконного спротиву на поззаконне ув’язнення політиків і чиновників Тимошенко – з втратою влади останні втратили спонсорів-оліграхів.
Олігархи, які залишились в партії Тимошенко і роблять ставку на неї, як на свого політика, на більше чим протекторат її самої від ув’язнення не осмілюються.
Вона – розкручений бренд. Створити новий багато коштує. Олігархи, які не хочуть тіснитись і займати третю чергу на аудієнцію до Януковича цілком ймовірно готові замовити будь-якого іншого олігарха, прокурора чи слідчого, посягаючих на їх капіталовкладення під назвою «Тимошенко».
Луценко та нафтогазівці не являють собою значної політичної цінності для спонсорів Тимошенко. Навіть більше – для бренду «Тимошенко» їх ув’язнення слугує додавачем популярності: гоніння соратників беззаконною владою свідчать електорату що Тимошенко боролась з мафією за часів свого прем’єрства.
З минулого у Тимошенко залишилось не тільки 2-е місце після Януковича по телерейтингам, а й зв’язки з посадовцями організацій Євросоюзу. Разом ці фактори спасли її від загратованого обличчя в новинах.
Закордонні західні сили ставлять на Тимошенко як на політика, який немає іншого зовнішньополітичного протекторату, зокрема від Кремля. Вона не матиме маневру коли Євросоюз проситиме про послугу-відплату.
Після ялтинських газових угод Тимошенко з Путіном і програшу на виборах вона знову має тільки одного зовнішнього друга і партнера – ЄС.
Євросоюз не відсторонився, а назвав арешти колишніх посадовців політичними переслідуваннями. Минулому міністру економіки Данилишину надано політичний притулок. Видано нещодавно резолюцію Європарламенту з вимогою звільнити із за грат чекаючих на суд тимошенківців. І навряд чи ЄС на цьому зупиниться.
Без санкцій і загрози особистим статкам ініціаторам арештів останні гальмувати не будуть. Підтримка дисципліни в Партії регіонів і вказання населенню місця, всім хто проти них, по мовчазній згоді Януковича і його спонсорів варті часткової втрати міжнародного іміджу.
Помста за втрачені мільярди доларів з демонстративним покаранням як приклад для усіх, хто насмілиться перейти дорогу росукренергівських олігархам – жити в Україні ви більше не будете. Державні служби не захищатимуть, а каратимуть без огляду на свої ж державні закони. Це реальність олігархократичної України 20-го року нереалізованої незалежності.
+ коментарів + 1 коментарів
5+
Дописати коментар
Дотримуйтесь етичних норм спілкування.