Президент чужої країни

Не знала країна своїх –

вибирала чужих

Почесті, булава і штандарти новому

Було тільки дивно йому

Ставати Президентом у

Незрозумілого українського народу.

Інаугурація 4-го президента України вразила українців урочистими почестями фактично іноземцеві. Від Януковича ніхто не чув слів: «я – українець» чи «ми, українці». Він не просто проросійський політик. Українську мову нещодавно обраний президент не знав і лиш необхідність полегше оволодіти україномовними регіонами змусила його читати інаугураційну промову на українській. Слів Гімну, який співали на його честь і хор, і солдати, Янукович не знає, як і українські традиції йому чужі. На царствування Україною його «благословляв» не котрийсь з українських патріархів, а московський. Навмисно прилетівший з Москви на таку радісну подію перемоги над українським і оволодінням посадою президента неукраїнцем.

Українське втратило опору і найменшу надію хоча б на пасивний спротив русифікації у виді посади президента України. Разом впала і довіра до Армії. В керівників силових структур якої за декілька хвилин стояння і віддання честі Януковичу не стало ніякої гордості. Вони заприсяглись без сумнівів в голосах, крім шепоту Наливайченка, виконувати усі накази головнокомандувача Януковича. До кінця інаугурації керівники ЗСУ і президентський полк демонстрували не міць, а лакейство – готовність служити тому, хто наділяє посадами. Виправдання, звісно, у всіх знайдеться. Забуття про момент присяги Януковичу не буде.

Незнайомість з народом, президентом котрого він себе тепер титулуватиме, Янукович виказав, почавши звертатись у інаугураційній промові зі слів: «шановні депутати» і потім: «співвітчизники». Лідер Партії Регіонів не відчуває зв’язку з людьми, депутати йому ближче. Даючи дорогі концерти до виборів і утримуючи наметове містечко під ЦВК у час підрахунку, на інаугурацію прихильників Януковича навіть не запрошували. Грошові затрати на них закінчились.

Москва радіє. Обрання Януковича президентом – це доведення Україні і Світу, що Майдан 2004 року був помилкою. Саме нині обраного президента переголосуванням зі звинуваченнями у фальсифікаціях та прийняттям відповідного рішення Верховним Судом було відсторонено від президентського крісла. Сьогодні Янукович повернувся. У інших умовах і на повноваження які його партія приготувала президентам реформою 2005 року, але на досить велику владу. З помаранчевим минулим покінчено.

Пріоритетна «дружба з Кремлем» відома передвиборча теза Януковича і політика його партії. Переводячи на нормальну мову «дружба» передбачатиме підлаштування України під приємний для Москви вигляд. З сайту президента з появою нової фамілії біля «офіційне представництво» зникли усі посилання на Голодомор. Перші несміливі кроки по деукраїнізації, які з часом наберуть обертів. Зараз назначені Януковичем люди і він сам займаються іншим, освоєнням отриманої президентської влади. Відкриваються кабінети для відвідування і купування політиків.

В команді Януковича немає українців і проукраїнських людей. Їх нізвідки взяти. При переліку гостей, прибулих на інаугурацію, депутати з Партії Регіонів хлопали досить стримано доки не назвали спікера Державної Думи Російської Федерації – вони завижжали, як дурні, наче на концерті якомусь. І навіщо тільки вони його ображали, встаючи під хоч і перероблений Гімн України, але таки в більшості український бандерівський?

На найвищі посади в країні претендуватимуть і сподіватимуться від Януковича заслужені в Росії люди Колесниченко і Кивалов(в народі «Кидалов» і ще нецензурніше):

Орден Дружбы – Сергей Васильевич Кивалов, председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам правосудия, Украина

Вадим Колесниченко  – 11 февраля в Москве за вклад в защиту прав русскоязычного населения Украины почетным званием «Соотечественник года-2009» награжден Вадим Колесниченко, председатель Совета Всеукраинской общественной организации Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина». В Колонном зале Дома Союзов награду ему вручили мэр Москвы Юрий Лужков и председатель Президиума МСРС граф Петр Шереметев.

Офіційна Москва схвалює Януковича не інакше як політика затягуючого Україну під домінуючу російську політику:

Глава Российского государства направил поздравительное послание Виктору Януковичу по случаю его избрания на пост Президента Украины.

«Выборы, прошедшие в соответствии с общепринятыми международными стандартами, подтвердили стремление граждан Украины положить конец исторически обречённым попыткам посеять рознь между народами наших стран, искреннее желание укреплять добрососедские отношения. Это в полной мере отвечает и чаяниям народа Российской Федерации.

Рассчитываю, что российско-украинское взаимодействие вновь обретёт конструктивный и плодотворный, поистине партнёрский характер. Уверен, совместными усилиями мы сможем придать новый импульс развитию обоюдовыгодных двусторонних связей.

Пользуясь случаем, приглашаю Вас посетить в ближайшее время с визитом Россию для обсуждения широкого круга актуальных вопросов многопланового сотрудничества между нашими странами».

В.В.Путин: Я помню 2005 год, те квазиреволюционные события, которые происходили в то время в Украине. Тогда лидеры этой «цветной революции» воспользовались недовольством людей, ожиданиями людей, ожиданиями перемен. Кстати говоря, все эти ожидания на самом деле не состоялись, и надежды людей были обмануты. Да и в тот момент, конечно, после объявления третьего тура, который не был предусмотрен ни Конституцией, ни Законом, стало ясно, что ни к чему хорошему это не приведет, поскольку невозможно укреплять демократию, не уважая Закон.

И события последних месяцев, знаете, меня нисколько не удивили, когда руководство этого «цветного движения», по сути, «плюнуло в лицо» своим политическим спонсорам, издав указ об объявлении Степана Бандеры героем Украины. Человека, который не только запятнал себя сотрудничеством с нацистами, но и отличался особой жестокостью при расправах с евреями и поляками.

Но хочется надеяться, что этот тяжелый период в жизни братского нам всем украинского народа позади, и можно будет выстраивать нормальные, межгосударственные отношения, строить планы в сфере экономики, укреплять взаимодействие в социальной сфере и предложить совместную работу по тем интеграционным направлениям, в которых так или иначе Украина принимала участие, скажем так, с меньшей активностью, чем заявлялось первоначально. Ведь мы с Вами здесь, вот как раз в этом месте, договаривались о начальных процессах по созданию Таможенного союза.

На мить здалось що з Самойловича Януковича може стати Мазепа, коли він вражений церемонією його інаугурації намагався промовити декілька рядків: «ми козацького роду» разом з почесною вартою на сам кінець урочистостей. Церемонія пройде і Янукович згадає кому воїни стояли струнко і служили до цього. Забудеться захоплення українським, повернувшись до звичного русифікованого. Неукраїнця українцем однією церемонією не зробити. Москва його вела на знищення українського. Пасивність в справах русифікації Януковичу Кремль не пробачить.

Досягнення економічних цілей олігархії, зокрема металургійного бізнесу Ахметова, вимагатиме від Януковича вдавати з себе українця для непосилення політичних позицій Прем’єра Тимошенко. З іншого боку разом з Москвою на нього тиснутиме антиукраїнське оточення. Вони чекали і розраховували очолити процес знищення українського з призначенням їх на посади Януковичем. Новообраний Президент перший час перебувати в сумнівах. Захопивши економіку, вибір зникне.

Очікування майбутнього стану українського і мовно-історичної пам’яті і економіки українських регіонів немає перспектив без організації опору київсько-донецькому винищенню. Отаточна втрата української влади без жодного справжнього представника і захисника українських інтересів в усіх органах державної влади стало очевидним. Невдахи і селюцькі злодюжки пішли. На їх місця в Києві позалазили вірні проросійці. Збайдужіння до долі цієї закінченої так і не розвинутої в повній мірі української державності політиканам нема чим замаскувати.

 

2 березня 2010р.