Чому земля в Україні така дорога?

В найбіднішої країни Європейського континенту, України, з населенням, яке більшість коштів витрачає на їжу, одяг і недорогу побутову техніку, земля найдорожча. Який би не був чорнозем це не відповідь чого в Україні він вартує більше, ніж в сусідніх країнах, де на ньому реально вирощують з великою ефективністю і дотаціями продукти для продажу. В містах з малими бюджетами ділянки коштують мільйони, а в Києві узагалі космічні гроші для звичайних людей. На Україну не з’їхались фанати і віруючі у святість земельних ділянок. Для вищого над безправним населенням бізнес-середовища земля піднімає свою вартість завдяки дещо відмінній функції від простого вирощування чогось.

Забрана у всякого «бидла» і «злидарів» краща земля та центральні площі у містах далі рухається по правилам дикого, але ринку між багачами, як справжній і вартісний товар. Наївним розповідають, що зі зняттям мораторію вони одразу теж зможуть торгувати, як бізнесмени, ділянками, які в них ще є. Котрі вірять в це – дурні. Чиновники і ті, які завдяки їм першими прихватизували кращу землю, продають і продаватимуть, виносячи її на справжній ринок з пропозицією і покупцями. Зі зняттям офіційного мораторію ціна землі істотно не зміниться. Початкове зростання вартості при додатковому бонусі легалізації прихватизованого вернеться до старого показника через масовість операцій куплі-продажі землі.

Бідна Україна не означає бідність усіх громадян. Частина людей працює. Разом з безробітними за ними числяться географічне положення з природними ресурсами. Багатства створюються і продаються, збагачуючи певні категорії громадян та проживаючих в Україні вдало прилаштованих протягом всього періоду Незалежності. Олігархи є в найбідніших Африканських країнах, так само у нас мільйонерами ставали у 90-ті роки, поки населення виживало. Біля олігархії збагатіли хабарні чиновники, політикани і керівники розростаючих корпорацій-грошонасосів. Узурпована в народу влада в державі дала олігархократії повний контроль на створення мереж свого збагачення.

Гроші для придбання землі, як бачимо є. Витрачати їх багато на земельні площі, «у країні священного і вседозволеного долара» багачі не хочуть. І тому ними вишукуються шляхи оволодіння землею за допомогою продажних чиновників, виживанням державними і кримінальними інструментами мешканців, які «випадково» знаходяться на землі призначеній комусь з багатеньких. Але при великій жадності наступає момент, коли на всіх не вистачає. Кращі земельні ділянки уже продані узурпаторами державної влади і електоральними обранцями. Разом з залишками «свобідних» площ, де дивним чином ще покищо знаходяться простолюдини, продаж прихватизованих ділянок формує і пропонує ціну покупцям.

Що змушує бізнесменів і багачів платити за земельні ділянки великі гроші? Кажуть, що бізнес починається з початкового капіталу – певних коштів. Це правда. На стадії теорії кількість грошей визначає можливості і обмеження для ведення бізнесу. Переходячи до практичного впровадження, реалізовувати бізнес-проект доведеться на конкретній площі землі. Відкриття мережі магазинів, будови солідних офісів для різного роду фірм банків усіх блатних змушує купувати землю. Приклад міст показовіший, тому що концентрація і обмеженість вигідніших земельних ділянок наочніше.

Володіння земельною ділянкою у центрі міста чи тисячами гектарів сільськогосподарських площ, не вкладаючи коштів у нічого більше, крім забезпечення свого права власності, дозволяє шантажувати інших. Це наче володіння узбережжям моря – готельні, ресторанні та інші сфери послуг втрачають зміст, якщо власник пляжу його закриє. Сьогодні захоплюють землю перший раз не для розвитку справи на ньому, а вимушення інших заплати за початок ведення бізнесової діяльності на прихватизованому просторі.


Гарний чорнозем і перспективні ринки в містах, що зростатимуть – не враховує реалій України, які й заперечують нормальність великої вартості землі порівняно з розвинутими сусідами.

Продуктивність праці на сільськогосподарських угіддях в Україні менша, незважаючи на родючість грунтів. Немає доріг та технічного забезпечення, як зерносховища, засоби очищення і перевантаження, подібне. Дешева робоча сила та оснащенні фермерські господарства іноземними фірмами, що вивозять зерно тисячами тонн з України, не цінять землю між собою через необхідність сплачувати хабарі за прихватизовану народну землю. (Офіційний дозвіл на оформлення купівлі і політичне лоббі вирішило б ці їхні проблеми визиску України – та це так, до слова)

Дороговизна землі в українських містах протирічить справжній «перспективності» ринків збуту товарів та надання послуг. Провінційні містечка йдуть першими у цьому напрямку і демонструють що чекає Київ. Низька купівельна спроможність, відсутність захисту права власності в тому числі і на землю, прибутковість місць зводять до центральних частин міст. Основні покупці і споживачі послуг бідніють щораз і все менше здатні оплачувати пропоноване їм в магазинах. Навкруги немає Макдональдсів і інших спеціалізованих мереж відомих іноземних фірм саме через важкість отримання прибутку з бідного населення. Світова пропозиція сучасних товарів, які хоч не можеться, але хочеться купити, орієнтується на середньоєвропейську мінімальну зарплату в 400 Євро/місяць, а не українську 52 Євро/місяць.

Захоплення ключового моменту початкового етапу та й діючого етапів працездатності виробництва, розвитку бізнесу – земельного простору з часом пошириться на нецікаві сьогодні житлові будинки. Принцип шантажу і легкої наживи отриманої з продажу земельного простору не зупиниться на бізнесі. Україна наближається до старопольських порядків. Слабкий Цісар видає укази про свободу від панщини, а шляхта і паничі силою чиновництва та примусу бідності змушують не тільки панщину відробляти, а й платити за проживання в своїй хаті. Законно і демократично отримане право власності на землю без контролю народної державної влади позбавить простолюдинів життєвого простору – зробить кріпаками у законі.