Ринок землі в Україні – не ті правила

Запровадження ринку землі з відміною мораторію на купівлю-продаж є неправильним твердженням. Ринок землі існує зараз і в його появі немає потреби. Дозвіл на масову купівлю і продаж землі тільки змінить правила і методи набуття власності. Проблема, що щасливцями, які отримуватимуть великі земельні наділи у приватну власність, будуть не люди. Більшість населення України стане узаконеною жертвою олігархії та іноземців. Вони володіючи значними коштами, без огляду і жодних найменших перешкод, крім конкурентів, реалізовуватимуть свої земельні інтереси.

Діючий сьогодні мораторій на купівлю-продаж землі змушує деяких олігархів зацікавлених у скуповуванні ділянок задуматись. Отримана через хабарі земля викликає питання у законності її придбання не лише в населення. Цим можуть скористатись конкуренти для політичної атаки на місцевому чи загальнодержавному рівні. Сумнівність набуття права власності на землю в деяких випадках створює перешкоди в ділових стосунках. Ймовірні партнери, важко відмиваючись від іміджу дуже поганого олігарха, не бажають публічно мати справу з тими, хто не встиг цього зробити. Пляма на репутації дорого коштує.

Для кращого розуміння що піде на інтенсивнішу купівлю-продаж та легалізується в разі відміни земельного мораторію класифікуємо види земельних ділянок:

Великі земельні угіддя сільськогосподарського призначення;

Дрібніші селянські наділи;

Земельні ділянки для влаштування приватних парків, озер біля віл;

Присадибні ділянки навколо звичайних селянських будинків;

Земельні ділянки під житловими будинками в місті;

Земельні ділянки під прибудинковими територіями – скверики, дитячі майданчики, подібне;

Земельні ділянки під заводами і великими підприємствами;

Земельні ділянки під окремими будинками магазинів, інших дрібних фірм;

Земельні ділянки на яких в майбутньому проходитимуть дороги;

Нажива манить, земля скуповується і приносить прибуток власникам. Обходять мораторій, укладаючи угоди про 50-літню оренду з обмежуючим до нереального переліком підстав для розривання договору. Місцеві ради разом з контролюючими державними службами за певні кошти «не помічають» сумнівність віддання у вічне користування земельних наділів. З’являються фермерські господарства на людських і державних землях, приватні ліси, береги річок і моря. У містах на місці бібліотек, громадських площ, закладів культури і не надто прибуткових історичних споруд виростають магазини, супер-маркети до яких важко знайти широкий тротуар, який попередньо перекритий лотками.

У власників великих капіталів-місцевих олігархів з українським громадянством і іноземців здатність купити землю надвелика порівняно зі звичайними громадянами. Оголошення сьогодні легітимізації ринку землі останнім реальним залишає тільки право продати ділянку, яка до цього не цікавила багатих захоплювачів. Відміна заборони наче дає старт перегонам між мерседесом і ровером, де приз переможцю -- земля програвшого. Бо «нічийна» державна земля чиновниками буде продаватись в будь-якому разі за старою «ринковою ціною» звичним небідним покупцям.

Земля є не тільки в селах. На перших етапах офіційного зняття заборони на купівлю-продаж землі найбільш постраждалими можуть стати міські мешканці багатоповерхівок. Місцеві органи влади і державні службовці швидко розпродадуть землю під житловими будинками. Неможливо? Відносно недавно також вважали, що прибудинкові території, дитячі майданчики, вільні технічні зони не будуть продаватись. Достатньо подивитись на Київ, де суми грошей не зупиняються перед розташованою на земельній ділянці Церквою. В інших неситих містах те саме в менших масштабах. Вигідних місць просто менше і всі вони куплені, де тільки ходять люди.

Родючі землі забрані у селян уже давно. Турбуючись про них влада не дала жодної можливості селянам обробляти цю землю на рівні, який давав би заохочення там працювати. Жодний двоповерховий будинок у селах не побудований з торгівлі вирощеного на землі. Вирощення городини та утримання худоби економить жителям села витрату коштів на їжу. В деякій мірі продовжують традиційний спосіб життя батьків. Якої якості земля мало хто запитує, обробляють те що є. Причому все менше і менше, бачачи яка безперспективна ця праця.

Дозвіл на купівлю-продаж більших площ землі сільськогосподарського призначення не покращить здатність обробляти та отримувати більший прибуток. Скуповувачі земельних наділів посумують доходи дрібніших. З іншого боку надвисока продуктивність праці багатьма технічними і добривами засобами швидко виснажить землю. Засипати багато усякого і перелопатити технікою, зібравши урожай-це не селектування сортів, догляд і підтримування родючості. Показники продуктивності праці матимуть відмінні від європейського способи її отримання і відповідно різної якості продукт. За більший період, ніж 2-5 років, виснажена земля дасть набагато менше врожаю загалом, порівняно з європейською доглянутою.

Україна по рівню корукції і свободі ведення бізнесу займає місця поряд з африканськими країнами. Блатний бізнес скористався цими інструментами і безумовно поскуповував де йому потрібно землю. Її у сумнівній власності і використанні дуже багато. Зняття заборони на продаж, яку обійшли захоплювачі, легалізує чесно нажиті земельні ділянки. Їм більше не потрібно буде багато охоронців та підкуповувати постійно чиновників. Держава стане на захист приватної власності-захоплених до заборони ділянок.

Практично кожен день в Україні відбувається чи триває захоплення земельних площ у містах і селах. Люди марно намагаються протестувати. Багатії в купі з продажними депутатами і чиновниками документи оформляють конвеєрами. Практичними власниками землі клієнти, що придбали в продавців дозволів стають виганяючи людей, як бродячих псів, які щиро не відали і думали, що й далі можуть гуляти на знайомих вулицях. Засоби несправедливого примусу суд, міліція, рекет залишаються і після зняття заборони на купівлю-продаж. Вони нівелюють вислів «вільний продаж» у намірах безоглядної легалізації існуючого ринку землі.

Тіньовий ринок, що має зникнути за задумом оголошення появи офіційного ринку землі, насправді нікуди не дінеться. Його обсяги не зменшаться, а збільшаться. Відомі технології захоплення і відчуття переваги у тіньових методах над конкурентами залишить вірними тіньовому ринку багатьох землевласників. Поступлення податків з торгових операцій при офіційному руху землі – це казка політиків. Якщо тіньовим шляхом придбати землю дешевше, ним і йтимуть. Бажаючих прихопити землі, купивши депутатів і чиновників, з’явиться більше. Легалізація операцій купівлі-продажу зменшить число тих, кого доведеться підкуповувати. Зробити це потрібно буде лиш один раз, одразу легалізуючи. Все для зручності «клієнта».

З появою дозволу на купівлю-продаж землі пожвавляться рейдерські захоплення підприємств, великих фірм та прибуткових комплексів. Введення поняття «купівля-продаж землі» в офіційну юридичну полегшить завдання кривописцям. З’явиться додаткове пояснення на мові документів «правомірності» захоплення. У замовних рішеннях судів, які використовуються для відсторонення держави від конфлікту, фігуруватиме нова убивча фраза «купили землю». Дозвіл на купівлю-продаж використовуватимуть не для захоплення самої землі, а розташованих на ній об’єктів.

Яка користь від зняття заборони на купівлю-продаж землі?

Утворяться великі господарства, які вигоду принесуть тільки укрупнювачам. На перших порах відбудеться збільшення робочих місць у аграрній сфері. З’являться нові прибутки. Частина продукції відправиться на експорт і забезпечить прихід валюти. Та спосіб, яким утворенні ці господарства, неодмінно приведе до низьких зарплат, нехтування умовами праці та по олігархічному принципу вижати все-виснаження землі і пошук нових земель для захоплення. Сезонна непостійна праця укоріниться, бригади сільськогосподарських працівників мандруватимуть за землевласниками. Без справжнього контролю держави добрі наміри вестимуть куди й завжди.

Економічна вигода для людей обрахована не як миттєве отримання коштів за виручений колись отриманий пай, а втрата можливого прибутку з землі, для продавців буде мінусовою. Дозвіл на купівлю-продаж в сучасній країні корукції і свавілля грошей не покращить життя людям, а полегшить шлях здобуття зиску великому капіталу. Селяни продаватимуть землю масово і подібно до закладених паїв, сподіваючись нічого не робити і отримувати прибуток як жиди-орендарі. Фінал у таких сподівань відомий і досить справедливий – ні до землі своєї за угодою приступити, ні грошей їм задарма не дадуть. Дозвіл на продаж лиш сприятиме згубному процесу позбавляння земельних наділів селянами. А з іншою державою їх діти могли б захотіти обробляти землю, та не буде що.