Як прем’єра Тимошенко конкурент Янукович обганяє

Телевізійно популяризовані рейтинги постійно показують одні й ті цифри: 20% в Тимошенко і 30% у Януковича.

Політична боротьба і реклама ні разу не виводила Тимошенко на перше місце серед політиків з більшою кількістю прихильників, ніж в Януковича. Зростання довіри електорату швидко розвіювалось, щойно вона ставала владою. Конкурувати з Януковичем і не зважати на поширювані в ЗМІ цифри підтримки голосувальниками Тимошенко могла в 2005 році. На фоні слабкого Президента, який підписував меморандуми і універсали з фальсифікаторами, та незрозумілого звільнення з посади Прем’єр-міністра Тимошенко залишалась в наших очах справжньою помаранчевою надією. Її прем’єрство скинуло облуду з очей. Чим вона буде перемагати Януковича.

Посада Прем’єра при Президентові Януковичу для неї не буде такою зручною як при Ющенку. Вето і розпорядження лідера Партії Регіонів доведеться виконувати. За допомогою Партії Регіонів в Верховній Раді і одразу перебігших до нової перспективнішою і сильнішої влади кнопкодавів запросто постане нова коаліція і утриматись Тимошенко на посаді Прем’єр-міністра не вдасться. Тимошенко розраховує на щось інше, що має замінити змальований попередньо портрет «Януковича-Президента» на її власний.

Не сіпатись і не робити нічого для одержання переваги над Януковичем здається шляхом програшу. Але це не так. Повальна реклама роботи Уряду, щоб люди якщо не відчували, то сумнівались. Найняті артисти для проведення туру по країні на підтримку Тимошенко. Численний мітинг в Києві, де давили на жалість і запрезентували образ «жінки в білому». Договір про неофіційну, але очевидну підтримку Кремлем. Це не для того щоб здатись чи піддержання авторитету лідера. Виборчі правила містять другий тур, на який і розраховує Тимошенко.

До першого туру президентських виборів Тимошенко обрала тактику потоплення усіх кандидатів, які розраховують на колишніх прихильників помаранчевих. Жоден не повинен мати найменшого шансу вийти на друге місце після Януковича. На недоступність для інших цієї позиції працюють штаби Тимошенко, не чіпаючи лідера Партії Регіонів. Розсварити їх усіх, поділяючи електорат, – це нормально для Тимошенко на цьому етапі. Дозволивши собі застрягнути у жорстокій боротьбі з Януковичем, вона втрачає контроль над конкуруючими обіцяльниками її електоральному запасу. Задоволені брехнею вони будуть менш спраглі до її казок.

У другому турі постане кардинально інше завдання – об’єднання навколо себе усіх колишніх прихильників помаранчевих. Зручно влаштовані патріоти з Верховної Зради уже сьогодні закликали голосувати в другому турі за байдуже якого «демократичного кандидата»: Тимошенко, Ющенко, Костенко, Тягнибок. Не так добре почуваючі себе люди при дермократичному свавіллі щодо них і правлінні на користь усіх кольорів олігархії, не так зразу погодяться на «демократичного кандидата».

В другому турі нас чекає жорстокий регіональний розкол. Єдина політтехнологія, яка виведе Тимошенко на Президентство. Електорат наїжачуватимуть не «за» щось голосувати, а проти «Зло-Януковича». У відповідь зникне українська мова у виступах Януковича, що звучала до другого туру, і накалятимуться настрої проти «Зло-Тимошенко». Янукович додаватиме до стабільних на Сході голоси незадоволених правлінням помаранчевих на Заході. Вийти до електорату на заході безневинною, як Ющенко в 2004 р, Тимошенко не вдасться. Для перемоги їй необхідно буде значно переважити Януковича в очорненні конкурента.

Янукович до першого туру виборів нічим не видаватиме антиукраїнських намірів – чуть не українець. Сховав Табачника, який галичан називав «бидлом», заспокоїв Колісніченка, що ненавидить все незалежне від Росії українське, притих Коновалюк. Їх тримають про запас. Вони мобілізуються в другому турі, в разі спрацювання тимошенківського очорнення Януковича. Антигаличанські і принижуючі Західну Україну виступи згуртовуватимуть електорат на Сході. Не пропадати ж гарній політтехнології.

Без використання технологій очорнення конкурента кандидати ризикують програти. Не треба шукати тут вини електорату, який на це реагує. Бо електорат уже винний тим, що підтримує завідомих брехунів і відомих продавців державного. Економічна вигода компроматів в тому, що одночасно виконується два завдання: свої не помишляють перекинутись до інших, не сприймаючи конкурента як альтернативу, і сум’яття в таборі опонента, де починають рахувати «ненадійних». В кризові часи і зневірення багатьох людей у більшість обіцяного, технологію відчуження «вурдалакою» опонента від теоретичних власних прихильників роблять не тільки перспективною, а й обов’язковою.

Хто виграє не важливо. Для країни кардинально нічого в економіці і соціальному стані громадян не поміняється. Як і тепер, далі громадяни залежатимуть від погоди і темпів розрухи самоз’їдаючої себе системи визиску. Зникати може псевдоукраїнськість України на догоду договорам з Москвою і прихильникам, які вірять у дружбу з Росією. Реально віддано за українське ніхто з нинішніх політиків до кінця боротись не буде. Національні, як і будь-які права та потреби громадян при цій «політичній еліті» – предмет продажу, бонусом до економічних ресурсів.