ОСТАННІ НОВИНИ:

Вони називають себе комуністами

25 листопада 2009 р.

Страшний сон для червоних з епохи до 1991 р. як Незалежність України, відсутність завіси з можливістю людям бачити своїми очима і спокушатись гнилим імперіалізмом капіталістичних країн, та "о спаси Ленін"-які віли і капітали у законі, сучасних "захищаючих пролетарій" комуністів зовсім не лякає. Вони живуть у всьому цьому і почуваються як жаби в болоті. Справжній потенціал червонопузих грабіжників-партчиновників розкрився після з'їдання вслід за мільйонами приневолених нарешті і свого корита СССР.

Комфортність перебування в Україні і Білорусії комуністам, які офіційно знущались над українським та білоруським народами, після 1991 року забезпечив міф про досвід державницької та іншої служб. Невпевнені і розбавлені проросійськими регіонами самостійницькі сили не протиставили цьому заслон, по прикладу Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та країн Балтії. Комуністи, наче вони не причетні до розвалу держави СССР, взялись професійно "будувати і працювати" на Непідвладні московському закону Україну і Білорусію.

Вважаючи себе просто успішними людьми, яким що на партію червоних що на комерційну фірму чи Незалежну Україну працювати, не зручно критикувати дикий капіталізм в умовах якого вони цвітуть. Результати професійних руйнівників з розвалу третьої по рахунку країни, починаючи з Тимчасового Уряду Росії, СССР і тепер сприяння падінню України майже завершені. Під червоними прапорами залишились нести цю місію ті, котрим ситуація не обіцяла вигод від повного перешивання в "незалежника".

Про ці залишки міцно засівші в рамках української дермократії (шкурного правління і голосування "громадян"; дерміс-шкіра, ) і йтиме мова далі.

Існування незабороненої комуністичної партії в Україні є небезпечним. КПУ непорівнювана з комуністами в інших європейських країнах і Росії. Комуністи в Україні працюють на інтереси закордонної держави. Виконують волю Кремля по ослабленню України і використання наших ресурсів і можливостей в його цілях. КПУ звичайна неприхована п'ята колона, яка скористалась слабістю, а точніше неіснування української політики. Підросійський курс-це єдине червоне в комуністах на Україні. Ліву ідею вони захищають тільки в минулому, де українці були "разом з росіянами" та нав'язують думку про "купання в раю СССР" .

Неможливо уявити послідовника і учня Карла-Маркса, загалом комуніста по ідеї, який би переживав за малий бізнес і "крупного отечественного товаропроезводителя"-олігархів, які є приватними власниками засобів виробництва. Прибрехати про українську мову, яку вони наче знають краще від тих, які щодень користуються нею, і називати русифікацію в дії просвищеннием ще зрозуміла брехня на користь друга комуністів-російського уряду. Але за бізнес дбати комуністу-це розстріл шпіона до 1991 р.

Депутати Верховної Ради демонструють вершину майстерності сучасних ленінців: псевдокомуністів по ідеї, але справжніх послідовників комуністів по визискному ставленню Росії до України. Схвалення і підтримка усіх позицій Росії щодо України, включаючи шкідливі-підмочення іміджу, встановлення монопольних цін, обмеження і перешкоди зовнішньої політики на користь Кремля, сприяння поглинанню російським капіталом підприємств на українській території-не залишає сумнівів на чию зарплату працюють депутати від КПУ. Але як вже говорилось, для друзів раді старатись, і сам Ленін з Троцькими не гребували німецькими грошима.

По цим міркування спільних дій з некомуністичним урядом Російської Федерації, представників якого часто відвідують лідери КПУ, не засудиш за таку зраду "опозиційних" до Кремля російських комуністів. Схоже прихильникам червоних в Україні не дивно, що тут їх лідери ходять з портретами Сталіна, Леніна і хвалять епоху СССР, а в Москві отримують доручення від Кремля, який реабілітував царську сімю, покладає квіти до пам'ятника жертвам сталінських і загалом комуністичних репресій.

Переживання за Православну Церкву, тільки Московського Патріархата, і носіння ікон( з криком мироточать, не відрізняючи від плачуть) поряд з портретами вождів, котрі наказували вбивати і мучити усіх священників, доповнює багатоликість червономазаних. Незважаючи на те, що Російська Православна Церква підтримує усі антикомуністичні ініціативи в Росії, саме її опікають червоні в Україні. На інші постраждалі від гонінь Церкви плюють, руйнують і нападають з давньою ярістю атеїстів. Комуністи допомагають тримати проросійські регіони під захистом від усяких християнських релігій не схвалених Москвою.

В боротьбі для комуністів всі засоби добрі. І тому депутатами Верховної Ради Незалежної України вони ставали не гидуючись. Не ріже вуха їм і гімн України, який самозвані сьогоднішні і колишні комуністи змінили, але все одно він нагадує про Бандеру і людей що воювали під схожі рядки. Будь-що, що дозволяє комуністу жити добре, йому не чуже. Зв'язане воно з капіталізмом, націоналізмом чи фашизмом залежить від обставин. У чому теперішні називаючі себе комуністами не відрізняються від колишніх. Рібентроп б підтвердив.

Нові вибори Президента України 2010 серед тих самих відомих і реальних кандидатів від політичної еліти, яку більшість громадяни не сприймає залучають і "червоний потенціал". На безальтернативні для України вибори псевдокомуністи переформатовуються, створюють блоки, сваряться-одним словом готуються ловити політичну і матеріальну вигоди. Перше Національне Радіо виділяє їм щотежневу передачу і проблем особливих у відвідуванні ефірів вони не відчувають. Симоненко-як кандидат "Блоку Лівих" готовий виконати свою роль.

Лукавість лівої ідеї в Петра Симоненка видна по дорогому костюмі, автомобілі, віллі і випливає зі статусу депутата-рівня капіталістів. Заносячи паспорт з бандерівським тризубом на обкладинці, бо так треба для діла, не російський він має на увазі за страховий. Панама любить наших бідних посадовців. Дітей депутати-комуністи також не спішать відправляти на навчання в країни братніх режимів, як Китай, Північна Корея і самі в гості не їдуть переймати досвід побудови стійких комуністичних держав.

Пояснює нову лінію модернізованих лівих ще один колишній військовий з Росії і ненависник всього націоналістичного Василь Волга. Цей фірмач разом з Симоненком заманюють слухами про щасливу Швецію і обіцяють будувати швецький соціалізм. У самій Швеції швидше всього будівники соціалізму не були і застосовують її приклад для виправдання своєї некомуністичної поведінки. Шведське Королівство, де офіційно діє монарх, добилось соціальних результатів завдяки потужним робітничим рухам, які мають давнішу самостійну історію. Цих зовнішніх ознак достатньо щоб побачити пустослів'я "лівих".

Псевдокомуністи не є основною силою що загрожує і руйнує сьогодні Україну. КПУ слугує лише одним з інструментів Кремля для втримування свого впливу на нашу державу. Розгул і безцеремонне топтання червоних по дорогих українцю, а не хохлу, речах відбувається внаслідок безвладдя. В економічній і політичній сфері шкодність їх займає маленький процент виділений олігархічними партіями. Десяток депутатів з червоними прапорцями підтримують олігархію у Верховній Раді, і з такою ж чи трохи більшою кількістю по регіонам.

Набагато сильніше і більш збіднюючи населення України переплітаються російські інтереси саме власниками металургійних, хімічних, газових теплоелектростанцій інших заводів, які за дешевий газ продадуть усе не своє. Доля їх антиукраїнської позиції на словах може бути рівною червоним, але в ділах порівнювати нема що. Комуністичну вивіску спонсорують поки є попит електорату на неї. Все нові і нові вибори показують, що для ловлі електоральної прихильності ефективніше спрацьовують американські і російські політтехнології, де комунізм вписується в формат дещо комедійно.

Чуже слово "комуна" для депутатів Комуністичної Партії України і різних лівих, яке зобов'язує поділитись усім з товаришами по партії, а не розкошувати показує до чого прагнуть червоні. Тільки постраждалі від СССР можуть лівих називати комуністами, опираючись на незмінні антиукраїнські позиції других, а об'єктивно лівими чи комуністами язик власників капіталів і слугуючих на благо великих капіталістів не повертається називати. Показна лівість-останнє, чим виправдовували червоні репресії і знущання на Україні, червоні втратили.
Відзначити цю статтю :

Дописати коментар

Дотримуйтесь етичних норм спілкування.

 
Звязатись : taraslt@meta.ua | Західна Україна
Copyright © 2012-2013. Коментар - All Rights Reserved
Base Template created by Creating Website
Modify design Taras Savchuk