Підсумки переговорів МВФ з "країнами двадцятки"

На московській зустрічі з міністрами фінансів та центральними банками країн "двадцятки" Міжнародний Валютний Фонд домовився про недопущення їхніми країнами девальвації національних валют як засобу підняття конкурентності їхніх економік.

Тимошенко в тюрьмі – неймовірна реальність

Ніхто з колишніх помаранчевих прихильників Тимошенко та й більшість прихильників Януковича не вірили що колишню прем’єр-міністершу посадять. Другим просто хотілось, але все одно не вірилось, а першим більш байдуже ніж співчутливо – стало розкладом симпатій населення «України» в якому проводили суд та винесли вирок у 7 років ув’язнення для Тимошенко. Критика Євросоюзу та США, країн НАТО, щойно розбомбивших Лівію, спочатку схвилювала персонально Януковича. Але згодом побачивши відсутність санкцій і запрошення у гості замісь невиїзності він заспокоївся і більше не розповідає ЗМІ про можливі варіанти звільнення Тимошенко. Чи сидітиме Тимошенко далі?

Новий рік без телесвята

Залишившись без компанії на Новий рік, проводити його доводиться вдома. Щоб якось покращити собі настрій і відпочити від щоденних турбот зникаючого 2010 люди вмикають телевізор, і – не бачать там очікуваного чогось цікавого. Допустимо що загальноукраїнським телеканалам не по кишені відносно нові різдвяні закордонні фільми. Та на ці новорічні дні 2011-го населення України практично залишили і без старих традиційних комедій. Про україномовне новорічне свято й говорити нічого – його не пускають на телебачення уже роки. З кожним новим роком загальноукраїнські відомі телеканали втрачають аудиторію затягуючим клонуванням російського телебачення.

НАТО. «Лісабонська лінія»

Останній саміт Альянсу легалізував для світу егоїстичну політику НАТО. Лісабонська зустріч президентів та прем’єрів держав учасниць за участю президента Росії оголили дволикість цієї міжнародної організації. Запрошуючи «ворожі режими» сусідів Російської Федерації до НАТО, остання все ж залучає першу до співпраці та домовленостей з питання Протиракетної Оборони. У Бухаресті Росію заспокоїли зарубавши членство України в Альянсі. В Лісабоні на торг залишились Грузія і Молдавія. Проте після підписання Російською Федерацію договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь(СНО) її можна подурити не віддаючи нічого. Угода про зменшення кількості російських ядерних ракет – це дипломатичне досягнення цілей натівської ПРО. Через деякий час Альянс продовжить втілення задуманої ПРО, всього лиш частини політики обману здійснюваної НАТО.

Русини – це москвофіли?

Затихле питання «русин» знову піднімається на слух телеканалом «Росія», який присвятив їм цілу програму. Та чи про русин йшла мова? Звісно ж російське телебачення не шукало давнішої назви українського народу – а присвоїло її собі, зробивши їх «русскими». Для певної частин русин це справді недалеко від правди. Але більшість русин, які з часом назвались українцями, московський канал відрізав від руської історії Галицько-Волинського Князівства. Російська пропаганда поділила Галичину на русских русин( москвофілів) та безрідних націоналістів. Населення Російської Федерації і Малоросії додасть собі зневажливих , вигідних Москві звинувачень і претензій до галичан, західних українців .

Президент чужої країни

Не знала країна своїх –

вибирала чужих

Почесті, булава і штандарти новому

Було тільки дивно йому

Ставати Президентом у

Незрозумілого українського народу.

Інаугурація 4-го президента України вразила українців урочистими почестями фактично іноземцеві. Від Януковича ніхто не чув слів: «я – українець» чи «ми, українці». Він не просто проросійський політик. Українську мову нещодавно обраний президент не знав і лиш необхідність полегше оволодіти україномовними регіонами змусила його читати інаугураційну промову на українській. Слів Гімну, який співали на його честь і хор, і солдати, Янукович не знає, як і українські традиції йому чужі. На царствування Україною його «благословляв» не котрийсь з українських патріархів, а московський. Навмисно прилетівший з Москви на таку радісну подію перемоги над українським і оволодінням посадою президента неукраїнцем.

Західна Україна – післявиборчий приз Януковича

Якою буде політика президента Януковича невдовзі після інаугурації?

Чому люди, які мають багатство і полишені безліч турбот безгрошів’я йдуть у владу – щоб мати ще більше і захистити те, що є. Політики, які дружать з бізнесом і є тим інструментом влаштування безпечних умов збагачення. Безідейного Януковича Ахметов та інші металургійні олігархи Сходу посадовили на київський престол Президента саме для цього. З новою виставленою ціною газу для України прибутки власників металургійних і хімічних заводів опинились під загрозою. Тільки захоплена державна влада забезпечить додаткові засоби, якими торгуватимуться з Росією за дешевший газ. Галичина знову стане платою в київсько-московській дружбі.

Вони називають себе комуністами

Страшний сон для червоних з епохи до 1991 р. як Незалежність України, відсутність завіси з можливістю людям бачити своїми очима і спокушатись гнилим імперіалізмом капіталістичних країн, та "о спаси Ленін"-які віли і капітали у законі, сучасних "захищаючих пролетарій" комуністів зовсім не лякає. Вони живуть у всьому цьому і почуваються як жаби в болоті. Справжній потенціал червонопузих грабіжників-партчиновників розкрився після з'їдання вслід за мільйонами приневолених нарешті і свого корита СССР.

Комфортність перебування в Україні і Білорусії комуністам, які офіційно знущались над українським та білоруським народами, після 1991 року забезпечив міф про досвід державницької та іншої служб. Невпевнені і розбавлені проросійськими регіонами самостійницькі сили не протиставили цьому заслон, по прикладу Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та країн Балтії. Комуністи, наче вони не причетні до розвалу держави СССР, взялись професійно "будувати і працювати" на Непідвладні московському закону Україну і Білорусію.

Вважаючи себе просто успішними людьми, яким що на партію червоних що на комерційну фірму чи Незалежну Україну працювати, не зручно критикувати дикий капіталізм в умовах якого вони цвітуть. Результати професійних руйнівників з розвалу третьої по рахунку країни, починаючи з Тимчасового Уряду Росії, СССР і тепер сприяння падінню України майже завершені. Під червоними прапорами залишились нести цю місію ті, котрим ситуація не обіцяла вигод від повного перешивання в "незалежника".

Про ці залишки міцно засівші в рамках української дермократії (шкурного правління і голосування "громадян"; дерміс-шкіра, ) і йтиме мова далі.