ОСТАННІ НОВИНИ:

Асоційоване членство України в ЄС-провал Ющенка і Тимошенко

30 листопада 2009 р.


Проєвропейські гасла і відвертий курс на євроінтеграцію України помаранчевих політиків Ющенка і Тимошенко в результаті владної діяльності віддалили Україну від Євросоюзу. А європейські перспективи зробили ще більшою казкою. Дата обіцяного підписання угоди про Асоціацію з ЄС 4-го грудня 2009 розкриє брехню українських політиків. Далека від стандартів Євросоюзу Україна не помітила різниці між проєвропейськими і проросійськими кандидатами, які по черзі збагачувались при владі.

Корукція у ВОЗ заперечує пандемію?

28 листопада 2009 р.

Датська газета Інформатіо, посилаючись на корукційні зв'язки ВОЗ і виробників вакцини, посіяла недовіру до існування реальної пандемії каліфорнійського грипу. В Росії і Україні засоби масової інформації поширили висновки датських журналістів, додаючи новенького популярній темі грипу Н1N1. Стомленні від паніки люди і частина звиклих вірити в бажане, що доведено не одними виборами, сприйняли інформацію про "фальшиву загрозу свинячого грипу" як ймовірну правду.

Влада в Україні і окремі політики, які є кандидатами в Президенти, й без датських підозр спочатку замовчували, а потім применшували значення епідемії. Боротьба з епідемією була і є для українських політиків зайвою витратою коштів. На початкових етапах і під час "друзі фармацевтів" лобіювали і робили усе щоб офіційною думкою влади було невизнання епідемії. Водночас не перешкоджали поширенню епідемічних показників надзвичайних смертей. В паніці, яка виникла і підживлювалась двоякою інформацією, люди скупили безліч непотрібних лікарських препаратів. Пройшло неприпустимо багато часу доки єдині діючі ліки від A H1N1 озелтамівір і занамівір стали загальновідомими в Україні.

Київські політики не знайшли способу боротись з епідемією A H1N1

26 листопада 2009 р.


Українська влада в Києві звично застрягла в міжусобицях і на питанні епідемії каліфорнійського грипу. Звертаючись до людей і критикуючи позицію опонента у будь-чому політики в передвиборчий період дбають перш за все про імідж "кращих друзів народу". Пропозиція Тимошенко про виділення мільярда гривень на боротьбу з епідемією парирувалась переживанням Президента за інфляцію і хвилюванням знаючих з Партії Регіонів за те, що ці гроші розкрадуть.

З грипом боротись інфляційними грошима не можна, а тільки з заниженими соцстандартами?

Вони називають себе комуністами

25 листопада 2009 р.

Страшний сон для червоних з епохи до 1991 р. як Незалежність України, відсутність завіси з можливістю людям бачити своїми очима і спокушатись гнилим імперіалізмом капіталістичних країн, та "о спаси Ленін"-які віли і капітали у законі, сучасних "захищаючих пролетарій" комуністів зовсім не лякає. Вони живуть у всьому цьому і почуваються як жаби в болоті. Справжній потенціал червонопузих грабіжників-партчиновників розкрився після з'їдання вслід за мільйонами приневолених нарешті і свого корита СССР.

Комфортність перебування в Україні і Білорусії комуністам, які офіційно знущались над українським та білоруським народами, після 1991 року забезпечив міф про досвід державницької та іншої служб. Невпевнені і розбавлені проросійськими регіонами самостійницькі сили не протиставили цьому заслон, по прикладу Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та країн Балтії. Комуністи, наче вони не причетні до розвалу держави СССР, взялись професійно "будувати і працювати" на Непідвладні московському закону Україну і Білорусію.

Вважаючи себе просто успішними людьми, яким що на партію червоних що на комерційну фірму чи Незалежну Україну працювати, не зручно критикувати дикий капіталізм в умовах якого вони цвітуть. Результати професійних руйнівників з розвалу третьої по рахунку країни, починаючи з Тимчасового Уряду Росії, СССР і тепер сприяння падінню України майже завершені. Під червоними прапорами залишились нести цю місію ті, котрим ситуація не обіцяла вигод від повного перешивання в "незалежника".

Про ці залишки міцно засівші в рамках української дермократії (шкурного правління і голосування "громадян"; дерміс-шкіра, ) і йтиме мова далі.

Собака "з Бригади"-людині не друг

23 листопада 2009 р.

Зіткнувшись з ситуацією надзвичайно агресивної поведінки собаки бійцівської породи опісля виникає питання чи правильно вчинив, збирався і хто неправий.

Пронизливе скавуління з гарчанням, наче пес корчився від отрави, чутно було на весь підїзд багатоповерховго будинку. Збігши вниз подивитись що сталось зі знайомою немаленькою собакою худощавого жовтого бульдога(породи не знаю), побачив як трохи темнішого кольору, нижчий і важчий бульдог(також неточно) душить його вхопившись в шию в підїзді на першому поверсі.

Побіг за добрячою палкою після відсутності реакції на окрики в сторону псячої гризні. Поки вертався шум припинився і хазяїн забрав собацюру-переможця під тиском багатьох людей, які зреагували подібно моєму чином.

Чи можна було гахнути пса, загризаючого іншого?

Слова хазяїна собацюри: "я спеціально нафасував, бо він кидається на людей" змусили відчувати жаль, що не встиг прибити "собачку".  Купа крові на порозі входу до підїзду, погризена і скалічена окровавлена собака, яка ледве дихає, схоже принесло задоволення "карателю" власнику собаки-переможця. Плач дитини і заспокоєння її переляканою матірю гарний фон для всього, що сталось.

Згідно двох знайдених законів, будь-чиї дії з наслідком вбивства агресивної тварини, яка очевидно становить небезпеку, були б правильними. А власник повиненен нести покарання.


Річниця Майдану, яку хочеться і не хочеться згадувати

21 листопада 2009 р.

Куди поділись ті щасливі люди "помаранчевої революції", де загубились постраждалі від рук фальсифікаторів і банд герої? Сьогодні подібні питанння не в моді. Перші розчавлені суворою правдою життя-нас кинули опозиціонери щойно стали владою. Других принесли в жертву розповідям про безкровний майдан для підтвердження умілості помаранчевих лідерів. Зрадою виявилось усе.

В наслідку помаранчевого протесту революції не сталось. Влада стала більш українською-так. Проте українцями повноправними і неприниженими відчули себе тільки олігархія та решту причетних до влади. Більшості українцям стало просто легше мучитись під український спів і українську мову перших осіб.

Революція змінює владу, а в нашому випадку, відмінному від Грузинського, вона просто отримала додаткові обличчя нових мільярдерів і мільйонерів. "Любі друзі" і "соратники" керівництва державою вдають, що не розуміють чому населенню України не подобається помаранчева влада. Наче не помічають зміни кольору людей, які з радістю колись носили помаранчевий, на чорніший. Коли ж і покритикують себе, то виправлятись ділами не збираються, бо їм і так зручно.

Розчарування в брехливих лідерах і внутрішє відчуття, що вчинив щось добре вже декілька років підряд ставить майданщиків перед вибором-чи святкувати чи не згадувати. Відсунуті від основної влади фальсифікатори не минають цей день, щоб понасміхатись. Та чи несправедливо з ними тоді вчинили? Вони винні і мали нести покарання. І єдина несправедливість-це щодо людей, обманутих помаранчевими політиками. По плодам видно: найбільше збагатились помаранчеві, біло-голобі втратили дещо на користь перших, в людей забрали всі можливості.

Втрачена надія-основний програш прогнилого кервіництва помаранчевих політиків. Майдан повстав проти обманливих виборів і тепер очевидно, що цей метод повернення влади народу не спрацював. Про саму процедуру виборів і говорити нема що.

Не побачивши результатів "помаранчевої революції" втілених для народу і на собі, будь-яка святковість 22-го листопада відкинута багатьма небезпідставно. Не святкують і політики, щоб не провокувати спогади про сподівання 2004-2005 рр.

Під час протесту під помаранчевим кольором політиків українці розпочали війну проти зневаги влади. Вона не закінчилась з інаугурацією справді вибраного людьми Президента і зганьбленого фальсифікатора, як нам представляли помаранчеві політики. Ні. До дня перемоги і свята ще треба багато повоювати-тепер проти однакової різнокольорової. Уся українська політика на сьогодні протиставила себе населенню України. Безкровний і провальний в наслідку Майдан їх зовсім не злякав.

Не святкувати 22 листопада, а признати треба, що ми програли. Щойно зайнявші владу лідери Майдану перекинулись в стан ворога, не бажаючи більше боротись. Права громадян почали ущемлятияк і раніше. Впевнено і безповоротно зникла слава і можливості, які відстояли собі люди в морози. До наступного здвигу-під іншими жорстокими і безкомпромісними прапорами.
 
Звязатись : taraslt@meta.ua | Західна Україна
Copyright © 2012-2013. Коментар - All Rights Reserved
Base Template created by Creating Website
Modify design Taras Savchuk